Приклад з практики 2
Чи можуть лікарі відмовити в наданні медичної допомоги або припинити лікування, якщо я розповім про ВІЛ-інфекцію?
З сильним зубним болем Рогер Д. йде до найближчої стоматологічної практики. Він описує свої болі помічнику лікаря, і за кілька хвилин його «поза чергою» проводять на огляд.
Він погоджується, щоб лікуючий лікар зробив йому знеболюючий укол перед проведенням подальшого лікування. Поки ін’єкція не подіяла, лікар переглядає анкету, яку поспіхом заповнив Рогер Д.
Коли він бачить, що його пацієнт ВІЛ-позитивний, він починає нервувати: Рогер Д. повинен був повідомити про це заздалегідь. Він не може продовжити лікування, бо для його проведення потрібно було вжити особливих заходів.
Дискусія загострюється, і нарешті Рогер Д. не бачить іншого виходу, як піти, не отримавши подальшого лікування.
Організації для подання скарг: Палата стоматологів, лікарняна каса, уповноважений з захисту прав пацієнтів федеральної землі
Підтримка: Центри профілактики та боротьби зі СНІД, контактний пункт з питань дискримінації ВІЛ-інфікованих організації Deutsche Aidshilfe.Може бути корисною юридична підтримка.
Пацієнти, застраховані в рамках обов’язкового медичного страхування, можуть вільно вибирати лікарів лікарняної каси, допущених до ведення лікарської діяльності (§ 76 част. V Соціального кодексу; → див. Вільний вибір лікаря). Лікарі, які працюють за договором, не мають права відмовляти у веденні пацієнтів лікарняної каси з неповажних або довільних причин. У разі невідкладної медичної допомоги лікарі зобов’язані вжити необхідних заходів для усунення ургентного стану (→ див. Обов’язок надання екстреної медичної допомоги).
Якщо у наданні допомоги відмовлено, пацієнтам важливо з’ясувати та задокументувати причини. ВІЛ-захворювання не є вагомою причиною для відмови у наданні медичної допомоги.
У разі ненадання медичної допомоги можна також розглянути можливість подання претензії про невиконання обов’язків, відшкодування збитків або компенсацію відповідно до Загального закону про однакове ставлення (AGG) (→ див. Загальний закон про рівне ставлення). Претензію необхідно подати в письмовій формі протягом двох місяців з моменту інциденту – звернись за консультацією (→ див. Корисні адреси).
Навіть якщо договір про надання медичних послуг не оформлено в письмовій формі, взаємну згоду можна припустити через такі «непрямі ознаки», як зчитування карти медичного страхування, заповнення анкети пацієнта або збирання анамнезу. Тож якщо на підставі таких дій припустити, що договір про надання медичних послуг укладено, то відмовитися або розірвати лікування стає дуже важко.
Якщо це все ж таки станеться, процеси в приватному лікарському кабінеті або в лікарні повинні бути якомога ретельніше вивчені в рамках судового спору, що дасть можливість вирішити, чи було укладено договір про надання медичних послуг до того, як була отримана відмова в подальшому лікуванні.
В описаному випадку йдеться навіть про втручання у фізичну цілісність, оскільки подальше лікування не було надане після введення знеболюючої ін’єкції.